Історична довідка

За́турці — село в Україні, в Володимир-Волинському районі Волинської області. Населення становить 1782 осіб. Відстань до обласного центру становить близько 35 км і проходить автошляхами Н22 та Т 0311.

У селі розташовані пам'ятки природи: Затурцівські джерела, Витік річки Турії та  Костел Святої Трійці

Перші згадки про поселення припадають на XIII століття. У документах XVI століття значаться як власність шляхтича Б. Затурецького.

Городець

У давньоруські часи на території села було побудоване городище. Пізніше на його місці спорудили феодальний замок з кам'яними стінами та ровом, що заповнювався водою. Залишки цього замку в народі ще й досі називають «городець».

Перші згадки

Вперше Затурці згадуються на початку XVI століття у зв'язку з тим, що власник села магнат Б. Затурецький стягував мита з проїжджих купців від кожного воза по півгроша, не маючи на це грамоти короля. Вдруге про село зустрічаються дані в документі під 1557 роком, коли селяни, протестуючи проти покріпачення, намагалися спалити двір земського судді.

За Литовським статутом 1529 року, селяни Затурців, як і всіх сіл, що входили до володінь литовських князів, були закріпачені.

Подальші роки, феодальна експлуатація

Шляхтич, володимирський войський Василь Гулевич, який у 1570 році став власником Затурців, ще більше посилив феодальну експлуатацію, збільшивши панщину до 4-5 днів на тиждень. Він організував тут фільваркове господарство, продукцію якого збував на ринку, одержуючи від цього великі прибутки. Окремі жителі займалися ремеслами. В Затурцях жило кілька ремісників (шевці, кравці, столярі, бондарі та інші), що виготовляли різні вироби на продаж.

Дідичем села був волинський каштелян Лагодовський Іван, його старший син Станіслав. Молодші сини Олександр і Марко вбили у Львові Станіслава, після чого збройним нападом забрали собі Затурці.

У 1642 році дідич села Андрій Лагодовський, син Івана Лагодовського, продав Затурці шляхтичу Підгороденському.

Українське населення Затурців, яке переважало тут, крім соціально-економічного гніту, зазнавало національного та релігійного гноблення, що особливо посилилось після Берестейської унії. Католицький монастир у селі та костел, побудований у 1642 році, активно діяли для окатоличення та ополячення місцевого населення. Однак трудяще населення Затурців, прагнучи зберегти свою національну мову, традиції і побут, не приймало римського обряду та унії, ставало на боротьбу проти релігійного гноблення.

XIX—XX століття

Не було в Затурцях ніяких медичних і культосвітніх закладів, населення лишалося неписьменним. Лише в 1893 році в селі на кошти держави і селян відкрили церковнопарафіяльну школу. Але навчалися у ній в основному діти заможних. У 1911 році школу відвідувало лише 58 учнів.

У селі знаходиться Затурцівський меморіальний музей-садиба В'ячеслава Липинського.

15 березня 2002 року в селі було відкрито пам'ятник видатному українському вченому-історику, політику Вячеславові Липинському.

В середні віки у селі був монастир ордену Августиніянців. У 1642 році коштом волинського мечника Валерія Підгороденського^[4] збудували з дерева парафіяльний костел Святої Трійці та Марії Магдалени.

Сучасність

У селі Затурці Локачинського деканату постав новий храм Преподобної Параскеви Сербської — стараннями настоятеля ієрея Василя Кравця, будували десять років. 26 жовтня 2013 року митрополит Луцький і Волинський Михаїл освятив його та очолив Божественну Літургію.

За деякими джерелами, у Затурцях народилася Галина (Галшка, Єлизавета) Василівна Гулевичівна (1575–1642), яка була одним з найвідоміших фундаторів Києво-Могилянської Академії.