A A A K K K
для людей із порушенням зору
Затурцівська громада
Волинська область, Володимир-Волинський район

Звіт сільського голови щодо гуманітарної допомоги

Дата: 04.08.2022 10:12
Кількість переглядів: 638

До уваги жителів Затурцівської громади!

Друзі, вітаємо Вас!

До Затурцівської сільської ради надійшов  лист від Поплавської О.А., в якому вона просить надати інформацію щодо гуманітарної допомоги, яку наша громада змогла організувати та направити туди, де вона була найбільш потрібна.

Знаєте, краще за мене Вам ніхто не розкаже як саме все відбувалося.

Ну, хіба наші досвідчені волонтери. Такі як Гаць Андрій,  Тимофіюк Анатолій, Лісецький Віталій, Новосад Олександр, Поліщук Володимир.

Але однозначно - до цього процесу було залучено багато жителів нашої громади і кожен, як міг, так і допомагав.

Особливо це було відчутно в перші місяці війни.

Скажу Вам, що Затурцівська громада була далеко не останньою в цій справі. Навіть на кордоні митники, коли оформляли митні декларації,  дивувалися тому, що Затурці дуже активно працюють в цьому напрямку, підкреслюючи, що жодна громада не є такою активною. Отже, прийшов час дійсно підвести певні підсумки, проаналізувати результати нашої з Вами роботи та довести до людей, хто не до кінця володіє інформацією, що відбувалося.

Звичайно, на лист Поплавської О.А. буде додатково надана відповідь у встановлені законодавством терміни. Проте, на папері все не поміститься.

Тому, пропоную Вам відео і фото звіти  про наші з Вами справи, адже все, що робилося - виключно наша спільна заслуга.

Почнемо з допомоги, яка надходила з-за кордону. З початком війни, ми розуміли, що необхідно встановлювати контакти з поляками, а при можливості, зі ще більш дальнім зарубіжжям. Нам це вдалося досить швидко.

Випадок звів мене з Ярославом Куржавські - поляком, який проживає в Англії і який мав колись родинні зв'язки в Зубильному та Затурцях.  Саме це стало вирішальним в його співпраці з нами. Звичайно, пізніше, в процесі подальшого знайомства, він оцінив нас, нашу громаду і цілком нам довіряє.

Отже, робота була поставлена так: його транспортна фірма "Полонія експрес" займалася поставкою вантажів з Англії до Польщі. А саме м. Замосць, яке є його рідним містом. Для нас це дуже вигідний маршрут, тому що від Затурець до Замосця  120 км. Фактично, гуманітарна допомога їхала близько 2500 км до самого кордону з Україною і всі витрати на її доставку на себе брав Ярослав (транспорт, заправка, зарплата водіям, сам він возив і т.д.). Нам залишалось забирати вантажі з Замосця.

Це ми організували за рахунок наших небайдужих людей, таких як Мазурок Сергій,    Поліщук Володя,     Поліщук Ігор,  Алєксєєв Олександр, Новосад Олександр,  Гримайло Олександр,  Попович

Валентин, Поліщук Ігор. Вони, за свій рахунок, на своїх транспортних засобах, доставляли вантажі в Затурці. В подальшому, також майже всі вони розвозили їх по всій Україні. Хочу звернути Вашу увагу, що на це не було потрачено жодної копійки з бюджету громади. Через Ярослава Куржавські, нами були встановлені дружні відносини з Польською школою в м. Лінкольн (Англія), яку очолює Анета Смолярек; ми познайомилися з приватним польським перевізником Яцеком Томашевські, який передає вантажі на Харків з Варшави; Едітою Войтович, що мешкає в м. Хелм і збирає допомогу Україні та розпочали співпрацю з Асоціацією друзів міст-партнерів Замосця. Це організація, яка об’єднує окремі міста в Європі і на якій була представлена наша громада. На запрошення президента Асоціації ми відвідали їх форум, де презентували Затурцівську громаду. Ми розраховуємо на подальшу співпрацю з ними тому, що це перший наш міжнародний досвід і це дуже цікавий проєкт.

Крім того, ми маємо контакти з польсько - англійською організацією "Планета абстракція", які також були в Затурцях і також допомагали. Є ряд приватних осіб в Замосці і навколишніх селах, які теж прийняли участь в допомозі Україні. Наприклад, пані Кінга - Марія, яка мешкає в с. Плоске біля Замосця. Відзначимо, що допомагали і затурчани, які давно живуть в Польщі.

Серед них - Оксана (Руденко), Наташа (Омельчук). Це заслуговує поваги.

Іншими словами, ми максимально використовували ситуацію, щоб отримати нові знайомства та нові можливості. Звичайно, європейці - люди відповідальні. Вони просили надсилати їм фото і відео звіти про отримання та відправку гуманітарних вантажів. Що ми і робили.

Автобіль "Ніссан Навара" був переданий Ярославом Куржавські нам і доставлений Бощуком В.М. в підрозділ, на передову, де служив Чабанчук Ігор.

До речі, він до цих пір їздить.

 

Відгрузка гуманітарної допомоги волонтерам з Рівненщини на потреби вимушених переселенців, які проживають на території цієї області.

Допомога в Миколаївську область. На передову.

Доставлено Бощуком В.М. до наших хлопців

А це - Краматорськ. Наш вантаж доставлений в дитячий будинок м. Краматорська волонтерами на чолі з відомим футболістом Михаликом Тарасом

Перевантаження в Ягодині вантажу на Харків.

В Затурцівській громаді побував Яцек Томашевський, який привіз і особисто розвіз в кожен ДНЗ (їх 12 в громаді) подарунки дітям. Кожна дитина, а їх 327, отримала іграшку. Загальна сума товару - близько 40000 польських злотих. Це була унікальна подія. Щиро вдячні Яцеку і його сім’ї

Сім’я Томашевських - Яцек, Єва, діти Агата, Кацпер і Пауліна. Вони всі разом підбирали подарунки для наших дітей. Щастя і здоров’я прекрасній родині!

                                                                  Подяка Яцеку від нашої громади  

Сашка Гримайло (в народі "Металіст") відвозив вантаж зі своїм малим колегою.

Завантаження в Замосці.

Бощук В.М. доставив для Литвина Петра, з Манькова, автомобіль, куплений Маціблрою С.П. Разом з авто  Бощук В М. Доставив також гуманітарну допомогу. Автомобіль використовується по даний час.

Автомобіль і вантаж доставлений в Баштанку. Автомобіль придбаний для військових. Подяка Саші Новосаду. А також Поліщуку Володі та Славіку з Холопич.

Наші хлопці купили бус для 14 ОМБР

Сімя Томашевських зібрала черговий вантаж для України. Ця палета конкретно для нашої громади.

Вантаж в Баштанці. Юра і Саня

Наш бус після фарбування

А це вже Яцек в Ягодині.

Наш вантаж був доставлений в Харків, до Литвина Петра успішно.

В Затурцях - Борис, Конрад і Александра - волонтери польсько-англійської організації "Планета абстракція" з гуманітарною допомогою. Ці люди везли її в Україну, але їх співвітчизники порадили завести допомогу саме в Затурці, тому що знають нас і довіряють нам. Вони так і зробили. Дякуємо їм!

   

А це перша наша міжнародна зустріч. Участь у форумі товариства приятелів міст партнерських Замосця і моя презентація громади.

 

В синій сорочці - Януш Сковрон голова Асоціації

З Замосця ми теж привезли продукти харчування та медикаменти.

 

   

                                                                                     Діткам також дісталися солодкі гостинці

За ці місяці війни, силами жителів громади було придбано немалу кількість автомобілів для потреб ЗСУ. 5 автомобілів зуміли прибати волонтери Тимофіюк Анатолій та Гаць Андрій, 4 автомобілі придбав Мацібора Сергій, 7 автомобілі було придбано за сприяння та у взаємодії  Бощука Володимира та Шуби Сергія, один автомобіль придбали наші священники. Крім того, 7 автомобілів придбали хлопці з Губина та Війниці. За сприяння Лісецького Віталія та Толожевець Олександра на фронт було відправлено 56 легкових автомобілі, 1000 турнікетів, 500 аптечок натовського зразка, 300 пар берців, 500 комплектів військової форми 13-14 тон продовольства. Отже, виходить солідна цифра – 80.

Всі автомобілі доставлялися нашими волонтерами на фронт, переважно туди, де служать наші земляки. Нажаль, багато машин вже знищено, але є ті, які ще служать нашим захисникам. Наприклад, "Ніссан Навара", придбаний Ярославом Куржавськи ще на початку війни. Тепер, що стосується закупівлі бронежилетів. Багато хто думає, що вони мало не видаються в сільській раді. Ні, це не так. Вони купувалися. Купувалися для тих, хто просив, або просили батьки. За свою роботу ми неодноразово отримували слова вдячності!  В перші місяці війни ціна за якісний бронежилет сягала 10000 грн. Тут дуже допоміг Затурцівський священник Отець Василь. Він купував ці необхідні речі, виділяючи кошти з пожертв на храм. Були куплені бронежилети для Довбні Дмитра,  Прокопчука Василя з Затурець, Возняку Роману з Окорська, Микульського Максима з Манькова, Моспанюка Романа з Семеринського. На сьогодні, ціна на ці вироби, наймовірніше, впала і ЗСУ самі забезпечують наших воїнів бронежилетами. Звичайно, було потрачено багато дизпалива на доставку в зону бойових дій транспортних засобів, заправку  бусів, які доставляли гуманітарні вантажі. Багато допомагали дизпаливом фермери,  допомагали наші жителі.

Також, були автомобілі, які потребували ремонту після їх купівлі. Тому, приходилося відшуковувати матеріали та кошти на ремонт. Було не просто, але робота робилася завдяки спільним старанням!

Від фонду "Допомога Луганщині" ми отримували продуктові набори, які були завезені мною, особисто, в Озютичі та, разом зі старостою Гапяком О.В., були передані ВПО з Луганщини, які проживають в Озютичах. Також, ми отримали продуктові набори від "Червоного хреста" для ВПО, що зареєстровані в нашій громаді, отримують їх в сільській раді. В цьому звіті ми виклали ту інформацію, яка нам була відома. Скільки ще зробили добрих справ наші люди -відомо лише їм самим.

Наприклад, Мацібора С.П. віддав на потреби ЗСУ два вантажних автомобіля "Мерседес Атего", Алєксєєв І.Ю. віддав "Мерседес Спринтер". Люди прийняли активну участь в допомозі армії і мешканцям постраждалих від війни областей України. Наша допомога була скрізь - Харків, Ізюм, Бахмут, Краматорськ, Миколаїв, Київ, Ірпінь, Рівненщина.

Передавали ми візочки для інвалідів та костилі до товариства інвалідів, що у Луцьку, надавали медичні засоби Волинській обласній лікарні.

Але повторюся, тут далеко не все розписано. І не можливо все розписати.

Важливо зробити. Найти можливість це зробити. Допомогти людям. Пишаємося нашими людьми, віримо в нашу перемогу, переживаємо за наших воїнів.

Війна продовжується. Тому продовжуємо допомагати чим хто може. Так і буде. Тому що з такими волонтерами, як Гаць Андрій, Тимофік Анатолій, Лісецький Віталій, Новосад Олександр, Поліщук Володимир, Мазурок Сергій, Мельничук Олексій по іншому не може бути.

Дякуємо всім за велику роботу і продовжуємо працювати!

Подарунок від вдячних миколаївців

    

Багато ми допомогли і нашому військовому комісаріату. Особливо, на перших порах. Це зараз вони забезпечені, а тоді треба було все: одежу, взуття, продукти харчування, медикаменти, паливо. Ми допомагали. Тому, було зараз приємно отримати слова подяки від наших військових за ту допомогу,  яку ми їм надали.

 

Якось так виглядає наша співпраця з Польщею та Англією. Все це стало можливим завдяки нашій з Вами небайдужості, пошуку та правильному використанню свого розуму, своїх можливостей. Думаю, вцілому, ми провели велику роботу і допомогли багатьом людям в Україні і нашим військовим. Але все це стало можливим завдяки цій людині - ЯРОСЛАВУ КУРЖАВСЬКИ - англійському поляку з українською душею і серцем! Ярик, дякуємо тобі за все та завжди чекаємо тебе на наших теренах. Ти справжній друг і брат!

Тепер перейдемо до допомоги, яку Ви надавали нашим військовим, нашим людям зі східних областей. Її насправді було дуже багато. Це були добровільні пожертви, які неможливо підрахувати. Якщо запитати в Гаця Андрія, Тимофіюка Анатолія, Лісецького Віталія чи Новосада Олександра скільки тон допомоги вони завезли на передову? Будуть приблизні цифри. Вони, напевне, не зможуть згадати скільки раз там були. Бо це було багато. Вони молодці! І люди молодці. Тому що вони збирали продукти по селах, по клубах, по старостатах, приносили мені в кабінет, складали в сільській раді, возили в Зубильне Андрію Гацю на склад.

Неможливо сказати скільки літрів води ми завезли на військовий аеродром, чи скільки вареників зліпили працівники школи-інтернату чи жителі Юнівки, або інших сіл. Я особисто не рахував. Так само не рахував, скільки тушонок зробили в школі в Холопичах чи Кисилині.

А скільки наші жителі купили пачок сигарет, кави, чаю, найнеобхідніших речей? Теж, чимало. Всі пам’ятають, як ми збирали картоплю та овочі та зберігали на колишній овочебазі. Здається, було дві відправки по 20 тон на Київ та Харків.

Михайло Антонович організовував загрузку. Крім того, ми відправили близько 10 тон картоплі в одну з військових частин під Київ. Разом з картоплею туди поїхали маскувальні сітки та 150 літрів фарби, які ви приносили мені в кабінет.

Хочеться подякувати всім причетним до цієї справи. Тим, хто їздив в Польщу і на схід, тим, в кого закінчувалося дефіцитне пальне і ламалися машини в дорозі, тим хто це все вантажив, розвантажував, тим, хто сприяв своїми діями нашій спільній справі!

Багато допомоги було передано внутрішньо переміщеним особам, що зупинилися в нашій громаді. Люди йшли і вибирали собі все необхідне.  Чим могли - тим і допомагали. Окрема подяка Приступі Михайлу Яковичу, який відповідав за прийом та збереження всієї гуманітарної допомоги, що прибувала зза кордону. Звичайно, необхідно ще багато речей. Ми намагаємося шукати, хоча зараз дуже проблемно це робити. В понеділок прибув вантаж з Польщі до Ягодина, який привіз Яцек Томашевський. Частина цього вантажу відправиться людям, які проживали в нас як тимчасово переміщені, а зараз повернулися додому. Будемо старатися і надалі допомагати. Багато людей і зараз телефонує і дякує за допомогу. Це приємно чути. Ці слова подяки для всіх нас!!!

Є ще багато відео, які будуть розміщені у вайбер групі "Затурцівська громада"

 

 

 

Затурцівський сільський голова                                                        Юрій КОВАЛЬЧУК

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь